Державна іпотечна програма «єОселя» дозволила десяткам тисяч українців придбати власне житло, однак масштаби її дії все ще не відповідають реальному попиту. Через суворі банківські вимоги та ризики, пов'язані з первинним ринком, значна частина громадян не може скористатися пільговими кредитами. У відповідь на цю ситуацію девелопери починають пропонувати альтернативні інвестиційні моделі, зокрема пайову участь в апарт-готелях та сервісних апартаментах.
Наразі ринкова ставка комерційної іпотеки в Україні становить 15–18% річних, тоді як «єОселя» пропонує 3% для окремих категорій (військові, медики, педагоги, науковці) та 7% для решти громадян. За весь час роботи програми нею скористалися близько 27 тисяч осіб. Як зазначив голова правління «Укрфінжитло» Євген Мецгер, за обсягами виданих кредитів програма перевищила найкращий довоєнний результат банківської системи приблизно на 65%. Проте для масового вирішення житлової проблеми цього недостатньо — необхідно виходити на показник 100 тисяч кредитів на рік.
Для досягнення цієї мети «Укрфінжитло» вже запровадило низку змін. Зокрема, внутрішньо переміщені особи тепер можуть купувати квартири на вторинному ринку віком до 20 років. Крім того, готується збільшення максимальної площі житла з 52,5 кв. м до 73 кв. м для сімей із двох або трьох осіб. Втім, навіть за пільгових умов отримати позику непросто. Перша заступниця голови правління Глобус Банку Олена Дмітрієва пояснила, що найчастіше відмови пов'язані з недостатньо підтвердженим офіційним доходом, високим кредитним навантаженням або простроченнями в минулому.
Через ці обмеження дедалі більшої популярності набувають альтернативні форми інвестування в нерухомість. Співзасновники LEV Development Василь Левицький та Олександр Островський вказують на великий потенціал сегменту апарт-готелів та сервісних апартаментів. Головною перевагою таких об'єктів є можливість інвестувати невеликими паями — вартість окремої квартири під ключ стартує від 45–60 тисяч доларів. Це робить їх фінансово та психологічно комфортнішими для дрібних інвесторів, які не можуть дозволити собі купівлю цілого помешкання.
Однак потенційним інвесторам варто уважно вивчати юридичні аспекти таких вкладень. Керуючий адвокатським бюро «Лотиш і Партнери» Андрій Лотиш наголошує, що згідно із законопроєктом №13246 «Про інвестиційні фонди», учасник фонду є власником інвестиційних сертифікатів, а не конкретного об'єкта нерухомості. Сама нерухомість входить до складу активів фонду, тому інвестор не стає автоматичним власником житла чи комерційного приміщення. Це важливо враховувати, обираючи між прямою покупкою квартири та пайовою участю.
Хоча класична нерухомість залишається базовим і найбільш затребуваним продуктом, нові моделі інвестування поступово завойовують ринок. Поєднання державної підтримки через «єОселю» з гнучкими приватними пропозиціями може стати ключем до вирішення житлового питання в Україні. Однак для цього потрібні подальші кроки як з боку регулятора, так і з боку фінансових установ, аби зробити житло доступнішим для широкого кола громадян.
