В Україні досі не налагоджено повноцінного виробництва пікапів для потреб Збройних сил, попри наявність кількох підприємств, здатних освоїти крупновузлове складання. Як повідомляє РБК-Україна, опитані представники автомобільного бізнесу зазначають, що локалізація виробництва в цій сфері часто залишається радше паперовою, аніж реальною, і іноді зводиться до звичайного імпорту дешевого транспорту з Китаю чи Індії. Хоча така практика не суперечить закону, експерти ставлять під сумнів сам підхід до забезпечення армії автотранспортом.
Серед ключових причин відсутності локалізованого виробництва пікапів та інших легких комерційних автомобілів для військових — недостатня кількість виробничих потужностей для великовузлового збирання та складні логістичні умови. Щоб залучити світових автовиробників, необхідно створити привабливий інвестиційний клімат, який би стимулював локалізацію їхнього виробництва в Україні. На сьогодні в країні існує щонайменше чотири-п'ять автомобільних заводів, які за лічені місяці могли б освоїти крупновузлове виробництво легкого комерційного транспорту. Ще два-три підприємства здатні виробляти машини за повним циклом, включно з фарбуванням та зварюванням.
Окремі імпортери вже власними силами створюють спеціалізовані модифікації пікапів, які найкраще підходять для військових та рятувальників. Такі моделі відрізняються відмовою від зайвого обладнання, спрощеним зовнішнім виглядом і, відповідно, нижчою ціною. Нещодавно Міністерство оборони оголосило про закупівлю п'яти тисяч пікапів для ЗСУ. На думку гравців ринку, сам факт централізованої закупівлі автомобілів для Сил оборони є позитивним сигналом, який свідчить про те, що держава почала приділяти увагу проблемі транспорту на фронті.
Водночас окремі експерти висловлюють занепокоєння щодо закупівель у локальних дилерів та фокусу на моделях, які не є поширеними в цій частині Європи. Для таких автомобілів в Україні немає достатнього рівня сервісного обслуговування, що ускладнює забезпечення тривалого життєвого циклу транспорту. У країнах НАТО подібні контракти закриваються одним постачальником, який надає спрощену спеціальну комплектацію на основі цивільного серійного зразка. До закупівлі входять не лише автомобілі, а й сервісне обслуговування, запчастини, програмне забезпечення та навчання фахівців із діагностики та ремонту. В Україні така практика поки що відсутня.
У серпні 2025 року Міноборони запустило прямі закупівлі пікапів та іншої техніки для потреб бойових підрозділів за спрощеною процедурою — військові частини на фронті отримали право самостійно купувати транспорт. У вересні того ж року уряд розширив ці можливості, дозволивши закуповувати пікапи, квадроцикли та мотоцикли без використання електронної системи закупівель. Сформовані бойові підрозділи почали отримувати по сім мільйонів гривень прямого фінансування, зокрема на придбання такого транспорту. Ці кроки свідчать про поступову зміну підходу до матеріально-технічного забезпечення армії, однак для повноцінного переходу на українське виробництво потрібні системні рішення та значні інвестиції.
