Китай витісняє Німеччину на ринку високотехнологічного машинобудування
Німецька економіка потерпає через конкуренцію з Китаєм, який пропонує дешевші аналоги складної техніки. Виробники шукають нові стратегії, зокрема партнерства з китайськими компаніями, тоді як уряд намагається подолати стагнацію.
Експортна модель Німеччини, що десятиліттями будувалася на продажу складних промислових товарів — від автомобілів і локомотивів до верстатів і медичного обладнання, — опинилася під безпрецедентним тиском. Китайські виробники пропонують продукцію, яка дедалі частіше відповідає німецькій за якістю, але коштує значно дешевше. Економісти називають це «китайським шоком», і саме він стає однією з головних причин хронічної стагнації найбільшої економіки Європи після пандемії COVID-19.
Німеччина, яка колись отримувала значні прибутки від торгівлі з Китаєм, тепер купує в нього більше, ніж продає, саме в тих категоріях, де раніше домінувала: легкові та вантажні автомобіони, автобуси, потяги, літаки, промислове обладнання та медичні пристрої. Пекін активно підтримує національні компанії в цих секторах, а через слабкий внутрішній попит китайські товари спрямовуються на зовнішні ринки, зокрема до Європи. Як зазначають аналітики Бред Сетсер і Сандер Тордуар, «Китай уже з'їв більшу частину обіду німецької промисловості й готується розпочати вечерю».
Економічна стагнація безпосередньо впливає на політичну ситуацію. Німецька економіка скорочувалася у 2023 та 2024 роках, а минулого року зростання становило лише 0,2%. Попри відносно низьке безробіття на рівні 4%, німці спостерігають за тривожними новинами про скорочення робочих місць у компаніях, які десятиліттями визначали обличчя країни. Volkswagen планує скоротити 50 тисяч працівників, BMW оголосив про 8 тисяч викупів до кінця наступного року, а Bosch зменшить штат на 13 тисяч осіб до 2030 року. Інфляція після пандемії випереджала зростання зарплат, і лише минулого року реальні доходи повернулися до рівня 2019 року.
Фінансовий директор Volkswagen Арно Антліц наголошує на необхідності зниження витрат в умовах, коли китайський ринок скоротився на 20%, а конкуренти з Китаю нарощують експорт і тиск на європейських виробників. Серед великих економік світу Німеччина постраждала найбільше, оскільки її експортна структура збігається з пріоритетними галузями, які підтримує Пекін. Британія, Італія та Франція мають менші виробничі сектори, а американські тарифи блокують значну частину китайського імпорту, передусім автомобілі.
Частина німецьких компаній обирає стратегію «якщо не можеш перемогти — приєднуйся». Виробник навантажувачів Jungheinrich AG уклав партнерство з китайською компанією EP Equipment для випуску моделі AntOn — доступного навантажувача початкового рівня, який за ціною може конкурувати з китайськими аналогами. Співпраця використовує масштаби та низькі виробничі витрати EP у Китаї, поєднуючи їх із глобальною збутовою мережею та репутацією Jungheinrich як одного з трьох провідних світових виробників складської техніки.
Яскраво-фіолетові AntOn мають простішу конструкцію, ніж традиційні німецькі моделі: базові важелі замість джойстика, відсутність відділення для телефону та незручне сидіння. Однак вони коштують приблизно вдвічі дешевше за звичайну продукцію Jungheinrich і орієнтовані на клієнтів, яким не потрібна робота техніки цілодобово. Комерційний директор компанії Надін Деспіно зазначає, що попит на «середньотехнологічні» машини відкриває нові бізнес-можливості, а AntOn є вдалим поєднанням німецького інжинірингу та доступу до ринку з ефективним китайським виробництвом.
Volkswagen, своєю чергою, реалізує підхід «у Китаї — для Китаю», створивши центр розробки автомобілів у Хефеї. Німецькі політики намагаються уникнути повторення ситуації із сонячною енергетикою, коли німецькі піонери цієї галузі збанкрутували через дешевший китайський імпорт, і тепер більшість сонячних панелей у країні походять із Китаю. Китайська промислова політика передбачає підтримку ключових секторів через доступні кредити, дешеву сировину та землю, а нижчі зарплати й занижений курс юаня додатково підвищують конкурентоспроможність. Водночас китайські компанії змушені виживати в умовах жорсткої внутрішньої конкуренції, що стимулює зниження витрат і впровадження нових технологій. Міністерство торгівлі Китаю у своєму звіті відкидає звинувачення щодо «надлишкових потужностей», називаючи їх хибним описом розвитку китайської промисловості як загрози для Заходу.
