Восени 2025 року в Україні введуть в обіг нову банкноту найвищого номіналу — 2000 гривень. На ній буде зображено портрет видатного українського поета, правозахисника та дисидента Василя Стуса, чиє життя стало символом боротьби за свободу та права людини в часи радянських репресій.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Згодом його родина переїхала до Донецька, який тоді називався Сталіно, де майбутній поет провів дитинство та юність. Із ранніх років він захоплювався літературою, багато читав і писав вірші. Після закінчення навчання Стус працював учителем української мови та літератури в Кіровоградській області, де колеги відзначали його справжній хист до педагогіки. Пізніше він пройшов строкову службу на Уралі, де активно почав писати поезію та перекладати твори зарубіжних авторів.

Стус вважається одним із найвидатніших українських поетів другої половини ХХ століття. Його поезія присвячена свободі, людській гідності, Україні та моральному вибору людини. Найвідомішою збіркою поета є «Палімпсести», яку вперше опублікували вже після його смерті у 1986 році. Радянська влада розгорнула кампанію з дискредитації творчості Стуса: книги вилучали, рукописи конфісковували, а частину творів знищували. Його поезію публічно називали ідейно шкідливою та неприйнятною для радянського суспільства. При цьому манера письма Стуса гармонійно поєднала українську традицію з найкращими зразками світової, особливо європейської, спадщини. Поет також перекладав з англійської, німецької, іспанської, французької та кількох слов'янських мов.

Найщасливішими у своєму житті Стус називав 1965–1972 роки. Саме тоді він одружився з Валентиною Попелюх, а у 1966 році в подружжя народився син Дмитро. Водночас саме в цей період поет дедалі більше опинявся в полі зору КДБ через свою громадянську позицію та відкриту критику радянської влади. У 1965 році під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Стус долучився до протесту проти масових арештів української інтелігенції. Ця акція стала першим відкритим політичним протестом у повоєнному Радянському Союзі. Після закінчення демонстрації фільму Стус вигукнув: «Де ж правда? Чому не дають говорити правду?». За участь у цій акції поета відрахували з аспірантури.

Попри переслідування, Василь Стус не відмовився від своїх переконань. Він відкрито критикував радянську владу, писав листи протесту та виступав на захист прав людини. У січні 1972 року поета заарештували вперше. Після кількох місяців слідства його засудили до п'яти років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Під час другого судового процесу у 1980 році Стуса визнали «особливо небезпечним рецидивістом» і засудили до 10 років таборів та 5 років заслання. Захисником поета був Віктор Медведчук, який під час суду визнав провину підзахисного всупереч його позиції.

У ніч на 4 вересня 1985 року Василь Стус помер у карцері табору «Перм-36» після оголошення сухого голодування. Офіційною причиною смерті назвали зупинку серця. Однак багато дослідників і правозахисників вважають, що його смерть стала наслідком жорстокого поводження в таборі. Поета похоронили без присутності рідних, а його смерть приховували від інших дисидентів. Лише у листопаді 1989 року прах Стуса перепоховали в Києві на Байковому кладовищі разом із прахом побратимів, які також загинули в таборі.

У 1990 році Верховний Суд УРСР посмертно реабілітував Василя Стуса, визнавши його засудження незаконним. Уже наступного року поета відзначили Державною премією імені Тараса Шевченка, а у 2005 році йому посмертно присвоїли звання Героя України. Сьогодні Василь Стус вважається одним із символів боротьби українців за свободу, права людини та незалежність держави. Нова банкнота номіналом 2000 гривень із його портретом стане не лише платіжним засобом, а й нагадуванням про ціну свободи та внесок українських дисидентів у становлення незалежної України.