Moody’s: Азія обирає «прагматичний перехід» в енергетиці замість кліматичних зобов’язань
Глобальний голова сталого фінансування Moody’s Ratings Рахул Гош заявив, що Азія відходить від єдиної кліматичної політики на користь «прагматичного переходу», який балансує декарбонізацію з енергетичною безпекою та економічною доступністю, зокрема через збереження ролі викопного палива.
Азійські уряди дедалі частіше відмовляються від спільних кліматичних цілей на користь власних стратегій енергетичної безпеки, що формує новий підхід до сталого розвитку в регіоні. Таку думку висловив Рахул Гош, глобальний голова сталого фінансування та ринків, що розвиваються, у рейтинговому агентстві Moody’s Ratings. За його словами, «ерозія багатосторонності» змушує країни Азії обирати так званий «прагматичний перехід», який балансує екологічні цілі з енергетичною безпекою та економічною доступністю, часто залишаючи традиційним видам палива значну роль.
«Десять років тому світ рухався до узгодженої кліматичної політики, але тепер ми бачимо початок розбіжностей», — зазначив Гош. Головним чинником перегляду підходів стала геополітична напруженість. Вторгнення Росії в Україну у 2022 році спричинило стрибок цін на пальне та енергетичну кризу в багатьох країнах, що розвиваються. Водночас удари США по Ірану в лютому та закриття Ормузької протоки скоротили постачання нафти й газу до Азії, нагадавши регіону про залежність від нестабільного Близького Сходу.
У відповідь азійські уряди розширюють портфель енергетичних рішень: інвестують у відновлювані джерела та атомну енергетику, шукають альтернативних постачальників нафти й газу, зокрема у США, а також повертаються до вугільної генерації. Японія наприкінці серпня представила детальний план прискорення «зеленої трансформації», який передбачає будівництво до п’яти атомних реакторів у 2040-х роках і ще 14 — у 2050-х. Прем’єр-міністерка Санае Такаїті наголосила, що уряд докладає зусиль для стабільного постачання енергії та критичних товарів, оскільки перебої з паливом мають значні негативні соціальні та економічні наслідки для країни.
Сінгапур також виділив 800 мільйонів сінгапурських доларів (близько 631 мільйона доларів США) на дослідження низьковуглецевої генерації та технологій декарбонізації. Міністр енергетики Тан Сі Ленг заявив, що країна значно збільшує інвестиції в перспективні рішення для скорочення викидів у енергетиці та промисловості, водночас забезпечуючи надійність енергосистеми. Ці кроки мають допомогти Сінгапуру знизити національні викиди CO2 до 45–50 мільйонів тонн до 2035 року.
Водночас деякі країни поглиблюють залежність від викопного палива. За даними Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу, Китай, Японія, Південна Корея та Індонезія з 2020 року збільшили потужності вугільних електростанцій, попри зобов’язання щодо декарбонізації. У березні Філіппіни, оголосивши національну енергетичну кризу, заявили про плани наростити виробництво на вугільних станціях для стримування зростання цін на електроенергію.
Гош зауважує, що в Австралії, Сінгапурі та Гонконзі спостерігається більша увага до захисту перехідних активів, ніж у Європі. Це відображає виклики декарбонізації, з якими стикається Азія: регіон має високі темпи зростання доходів, що історично супроводжується збільшенням викидів. «Азії доводиться шукати способи задовольнити зростаючий попит на автомобілі та кондиціонери, зберігаючи стандарти енергоефективності», — пояснив експерт. Для порівняння, Європейський Союз із січня запровадив механізм вуглецевого коригування імпорту, що встановлює ціну на вуглецевмісні товари.
Окремим чинником, що привертає увагу інвесторів, стає зміна клімату та екстремальні погодні явища. Капітал дедалі більше спрямовується на адаптацію та стійкість: проєкти з будівництва дамб, систем раннього попередження та вирощування посухостійких культур. «Багато екстремальних погодних умов наступних десяти років уже зумовлені попередніми викидами», — зазначив Гош. Він додав, що значні території Азії, зокрема частини Індії, Китаю та Південно-Східної Азії, недостатньо застраховані від природних катастроф, що посилює фокус на кліматичній стійкості.
Попри видимий відступ від деяких елементів сталого розвитку та дії країн поодинці, Гош вважає, що регіон рухається у правильному напрямку. «Процес завжди був нелінійним, — сказав він. — Але ми все ще переходимо від високовуглецевої до низьковуглецевої економічної системи з часом».
