Ціна нафти Brent знизилася до 110,74 долара за барель
Котирування Brent опустилися на 2,11 долара за добу, але залишаються майже на 49 доларів вищими, ніж рік тому. Нафта залишається головним чинником цін на пальне та інфляції.
Котирування нафти Brent станом на ранок середи, 21 жовтня, становлять 110,74 долара за барель. Це на 2,11 долара менше, ніж напередодні вранці, коли барель торгувався по 112,85 долара, що відповідає добовому зниженню приблизно на 1,86%.
Попри короткострокове послаблення, річний тренд залишається висхідним. Рік тому Brent коштував 61,75 долара за барель, тож нинішня ціна приблизно на 49 доларів, або на 79,33%, вища. Порівняно з рівнем місячної давнини, коли барель оцінювався у 104,61 долара, нафта подорожчала на 5,85%.
Brent вважається головним світовим бенчмарком, оскільки за ним цінується значна частина торгованої у світі нафти. Саме цей індикатор використовує Управління енергетичної інформації США як основне орієнтир у своєму щорічному енергетичному прогнозі. Для Північної Америки окремим орієнтиром виступає техаська нафта WTI, але для оцінки глобальних тенденцій Brent репрезентативніший.
Ціна нафти не є стабільною величиною і формується насамперед співвідношенням попиту та пропозиції, включно з очікуваннями щодо майбутніх поставок. На котирування впливають геополітичні ризики, рішення OPEC+, політика урядів щодо видобутку, а також побоювання економічного спаду. У разі посилення таких ризиків ціни можуть різко зростати. Котирування оновлюються постійно, поки відкриті ф'ючерсні ринки, де учасники домовляються про купівлю та продаж нафти в майбутньому.
Для споживачів важливо, що ціна на заправці відображає не лише вартість сировини. У кінцеву ціну пального входять витрати на переробку, доставку через оптовиків, податки та маржа станції. Водночас сира нафта залишається найбільшим окремим чинником і зазвичай становить понад половину вартості кожного літра. Через це різке подорожчання нафти швидко підштовхує ціни на пальне вгору, тоді як зниження нафтових котирувань позначається на заправках поступово — ця асиметрія відома як ефект «ракет і пір'я».
Високі ціни на нафту позначаються і на ширшій економіці. Дорожче пальне та енергоносії збільшують витрати домогосподарств на опалення й транспорт, а також здорожчують логістику — від доставки товарів зі складів до полиць магазинів. У результаті подорожчання нафти може підживлювати інфляцію та впливати на споживчі ціни за межами енергетичного сектору.
Певним запобіжником на випадок перебоїв із поставками слугує Стратегічний нафтовий резерв США. Його призначення — захищати енергетичну безпеку під час санкцій, стихійних лих чи військових конфліктів, а також пом'якшувати різкі стрибки цін. Водночас це не постійний інструмент, а короткострокова підтримка для споживачів і критично важливих галузей економіки, зокрема транспорту та аварійних служб.
Нафта також пов'язана з ринком природного газу. Якщо нафта дорожчає, частина підприємств може переводити окремі операції на газ, що підвищує попит на нього. Історично нафтові ціни демонстрували значні коливання: перший великий шок стався на початку 1970-х через ембарго на поставки з Близького Сходу, у середині 1980-х ціни падали через слабший попит і появу нових виробників поза OPEC, у 2008 році вони зросли на тлі глобального попиту, а потім обвалилися разом із фінансовою кризою. Під час локдаунів 2020 року через COVID-19 нафта коштувала менше 20 доларів за барель.
Додатковим чинником пропозиції є сланцевий видобуток у США: що більше сланцевих ресурсів залучено, то легше уникнути різких стрибків цін завдяки зростанню поставок. Водночас політика адміністрацій щодо буріння також впливає на очікування ринку. Зокрема, у 2025 році влада США відкрила понад 1,5 млн акрів у прибережній рівнині Арктичного національного заповідника для нафтогазової оренди, скасувавши обмеження попередньої адміністрації.
3
