Німецька компанія Gühring, один із провідних світових виробників різального інструменту, у 2022 році офіційно оголосила про повний вихід з російського ринку після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Однак, як свідчать дані журналістського розслідування, станом на літо 2026 року продукція цього підприємства продовжує надходити до військових заводів країни-агресорки, зокрема тих, що обслуговують атомну промисловість та оборонний сектор.
Ситуація навколо Gühring є яскравим прикладом того, як західні компанії можуть формально виконувати санкційні зобов'язання, але фактично продовжувати співпрацю з Росією через складні ланцюги постачання або посередників. Продукція німецького виробника, зокрема високоточні свердла, фрези та інший інструмент, використовується у виробництві військової техніки, боєприпасів та компонентів для ядерної зброї. Це ставить під сумнів ефективність міжнародних санкцій, запроваджених проти Росії після 2022 року.
За даними розслідувачів, продукція Gühring потрапляє до Росії через треті країни, зокрема через Китай, Туреччину та країни Центральної Азії. Ці маршрути дозволяють обходити прямі заборони на експорт, встановлені Європейським Союзом. Компанія, ймовірно, використовує дистриб'юторів або дочірні структури, які формально не підпадають під санкції, але фактично забезпечують безперебійне постачання до російських військових підприємств.
Особливе занепокоєння викликає те, що продукція Gühring використовується на заводах, які обслуговують атомну промисловість Росії. Це включає підприємства, що виробляють компоненти для ядерних реакторів, а також ті, що займаються збагаченням урану та виробництвом ядерної зброї. Таким чином, німецька компанія фактично сприяє зміцненню військово-промислового комплексу Росії, який активно використовується для ведення війни проти України.
Експерти зазначають, що подібна практика є системною проблемою для західних санкцій. Багато компаній, які офіційно заявили про вихід з Росії, продовжують працювати на російському ринку через складні схеми, що включають посередників, перереєстрацію бізнесу в інших юрисдикціях або використання паралельного імпорту. Це дозволяє Росії підтримувати своє військове виробництво на високому рівні, незважаючи на міжнародні обмеження.
У відповідь на запити журналістів представники Gühring заявили, що компанія дотримується всіх санкційних режимів і вживає заходів для запобігання потраплянню своєї продукції до Росії. Однак вони не змогли пояснити, чому їхні товари продовжують виявляти на російських військових заводах. Це свідчить про те, що контроль за ланцюгами постачання є недостатнім, а механізми відстеження кінцевих споживачів продукції потребують значного посилення.
Ситуація з Gühring також підкреслює необхідність більш жорсткого контролю з боку урядів країн ЄС та посилення відповідальності компаній за порушення санкцій. На сьогодні штрафи за такі порушення часто є незначними порівняно з прибутками, які компанії отримують від співпраці з Росією. Це створює стимули для продовження діяльності, навіть якщо вона суперечить офіційній політиці.
Для України ця ситуація має безпосередні наслідки. Кожна партія високоточного інструменту, яка потрапляє до російських військових заводів, дозволяє Росії виробляти більше зброї, боєприпасів та військової техніки, яка використовується проти українських військових та цивільного населення. Тому питання дотримання санкцій є не просто юридичним, а й питанням життя та смерті для тисяч людей.
Розслідування також виявило, що продукція Gühring використовується на заводах, які виробляють компоненти для ракетних систем, танків та артилерії. Це означає, що німецька компанія прямо чи опосередковано сприяє військовим зусиллям Росії, що є грубим порушенням духу та букви санкцій, запроваджених ЄС. Українські дипломати та правозахисники вже звернулися до уряду Німеччини з вимогою провести ретельне розслідування та вжити заходів щодо припинення цієї практики.
На думку аналітиків, випадок Gühring є лише верхівкою айсберга. Багато інших західних компаній, особливо в галузі машинобудування, електроніки та хімічної промисловості, можуть використовувати подібні схеми для продовження роботи в Росії. Це вимагає комплексного підходу до посилення санкційного режиму, включаючи введення вторинних санкцій проти компаній та країн, які сприяють обходу обмежень.
Таким чином, історія з Gühring демонструє, що навіть через чотири роки після початку повномасштабної війни західні санкції залишаються недостатньо ефективними. Росія продовжує отримувати доступ до критично важливих технологій та компонентів, необхідних для ведення війни. Це ставить перед міжнародною спільнотою завдання не лише посилити контроль, але й запровадити більш жорсткі механізми відповідальності за порушення санкцій, щоб зупинити потік західних товарів до російського військово-промислового комплексу.
