Нобелівська лауреатка Клаудія Голдін пояснила падіння народжуваності браком «надійних татусів»
Економічна історкиня з Гарварду Клаудія Голдін висунула теорію, згідно з якою освічені жінки відмовляються від материнства через страх втратити автономію, якщо партнери не поділяють домашні обов'язки. Дослідження викликало дискусії серед економістів.
Нобелівська лауреатка, економічна історкиня з Гарвардського університету Клаудія Голдін запропонувала нове пояснення стрімкого падіння народжуваності в розвинених економіках. У робочому документі дослідниця стверджує, що високоосвічені жінки, які багато інвестують у власну кар'єру, частіше погоджуються на дітей, якщо можуть бути впевнені, що партнер розділить тягар виховання. В іншому разі вони обирають або відмову від материнства, або взагалі не вкладаються в освіту та професійний розвиток.
«Чим переконливіше чоловіки можуть сигналізувати, що вони будуть надійними “татусями”, а не розчаруванням, тим більшими будуть інвестиції в освіту й кар'єру жінок і тим вищою буде народжуваність в умовах більшої жіночої автономії», — цитує дослідження Fortune. Голдін наголошує, що йдеться не про формальну рівність, а про «партнерську справедливість», коли кожен із партнерів готовий поступитися частиною доходу чи престижу заради спільного виховання дитини.
Теорія, однак, стикається з критикою. Опоненти вказують, що народжуваність продовжує падати навіть там, де домашня робота вже розподілена справедливіше. За даними Бюро статистики праці США, за десятиліття з 2006 по 2016 рік години, які чоловіки витрачають на хатні справи, дещо зросли, а жінки — трохи скоротилися, проте демографічні показники все одно погіршилися. Скептики також ставлять під сумнів узгодженість даних і саме поняття «надійності» батька.
Сама Голдін не претендує на вичерпні відповіді. «Коли у жінок не було вибору, вони народжували. Тепер їм дали вибір», — пояснює вона. Дослідниця визнає, що наука досі не знає, які механізми зобов'язань можуть запропонувати чоловіки, щоб переконати партнерок у серйозності намірів. Втім, за її словами, серед власних студентів вона безпомилково впізнає майбутніх «хороших татусів» — це ті, хто свідомо готовий до «партнерської справедливості» у стосунках.
Інтерес до теми зростає на тлі політизації питання народжуваності. Лише за останній рік кількість пошукових запитів на ім'я Голдін у Google зросла на 400%. У політичному дискурсі тема також набирає обертів: колишній президент США Дональд Трамп навіть заявляв, що хотів би увійти в історію як «президент запліднення» через політику підтримки народжуваності, зокрема розширення доступу до ЕКЗ.
Тренди, на які спирається Голдін, не нові. Жінки дедалі активніше інвестують в освіту протягом останніх 50 років. За даними Бюро статистики праці за 2024 рік, серед випускників шкіл віком 16–24 років до коледжів вступили 69,5% дівчат проти 55,4% юнаків. Для порівняння, у 1974 році жінки становили лише 45,87% студентів. Водночас зростає й економічна потреба в жіночих доходах: дослідження Brookings за 2020 рік показало, що без заробітків жінок середньозабезпечені домогосподарства не мали б жодного зростання доходів між 1979 та 2018 роками.
Економістка зі Стенфорда Міра Стробер пропонує ширший погляд на проблему. На її думку, потреба в дітях змістилася з рівня родини на рівень суспільства. «Історично люди народжували дітей, бо потребували їх. В аграрній економіці діти були робочою силою, а висока дитяча смертність змушувала народжувати багато, щоб хтось дожив до дорослого віку. Щойно сільське господарство втратило значення, а смертність упала, потреба в дітях зникла», — пояснює Стробер. Разом зі своєю колишньою студенткою Еббі Девіссон вона у 2023 році видала книжку «Гроші та любов», яка нині є обов'язковою для читання у Стенфордській школі бізнесу. Авторки наголошують, що публічна політика досі не адаптувалася до нових реалій: «Набагато легше змінити політику, ніж культурні норми та очікування на роботі».
