Президент України Володимир Зеленський і російський диктатор Володимир Путін уособлюють принципово різні моделі влади, тому їхнє пряме порівняння є некоректним. Про це в етері телеканалу Еспресо заявив журналіст Віталій Портников, наголосивши на фундаментальній різниці між українською та російською політичними системами. За його словами, Зеленський і Путін — це два різні типи лідерів: один — монархічний, другий — тоталітарний нацлідер, подібний до аятоли Хаменеї в Ірані.
Портников підкреслив, що Путін побудував систему, в якій повністю знищено політичну конкуренцію, а будь-які опоненти усуваються, зокрема й фізично. Російський лідер не потребує народної симпатії, адже його влада тримається на репресивному апараті. Якщо суспільство висловлює незгоду, воно стикається із силовим придушенням. Натомість Зеленський, навіть в умовах воєнного стану та відсутності виборів, залишається залежним від суспільних настроїв і прагне зберігати підтримку громадян. Він реагує навіть на громадські акції протесту, бо для нього суспільна довіра залишається важливою складовою легітимності.
Журналіст також зазначив, що сучасна українська модель влади більше нагадує систему, сформовану в Угорщині за прем'єрства Віктора Орбана. В Україні існує опозиція, незалежні медіа та місцеве самоврядування, однак ключові державні рішення фактично концентруються в руках однієї людини. На думку Портникова, персоналістська модель управління може функціонувати лише тоді, коли її очолює політик, для якого народна підтримка є безумовним пріоритетом. Інакше така система ризикує швидко трансформуватися в жорсткий авторитаризм.
Ця заява пролунала на тлі триваючої дискусії в українському суспільстві щодо природи влади в умовах війни. Відсутність президентських і парламентських виборів через воєнний стан викликає різні оцінки як серед експертів, так і серед громадян. Одні вважають це вимушеним кроком для збереження стабільності, інші — свідченням концентрації влади. Портников наголосив, що ключовою відмінністю української системи від російської є те, що Зеленський змушений постійно враховувати громадську думку, тоді як Путін ігнорує її, спираючись на силові структури.
Експерти зазначають, що порівняння з угорською моделлю не є випадковим. В Угорщині за часів Орбана також спостерігається посилення виконавчої влади, обмеження впливу опозиції та контроль над медіа, однак формально демократичні інститути зберігаються. В Україні, попри війну, продовжують діяти незалежні засоби масової інформації, а опозиційні політики мають можливість висловлювати свою позицію, хоча й у звуженому форматі через безпекові обмеження. Це створює унікальну ситуацію, коли лідер країни, що перебуває в стані повномасштабної війни, зберігає чутливість до суспільних запитів.
Портников також звернув увагу на те, що російська модель влади є набагато більш закритою та непохитною. Путін, за його словами, не просто ігнорує громадську думку, а активно придушує будь-які прояви незгоди, використовуючи для цього весь арсенал державних репресивних органів. Це робить російську систему схожою на іранську, де верховний лідер аятола Хаменеї має абсолютну владу, не підзвітну суспільству. В Україні ж, навіть в умовах війни, зберігаються механізми зворотного зв'язку між владою та громадянами, що є важливою ознакою демократичного суспільства.
Таким чином, заява Портникова підкреслює не лише різницю між двома лідерами, а й глибшу відмінність між політичними культурами України та Росії. Українська модель, попри всі виклики війни, залишається орієнтованою на суспільний договір, тоді як російська базується на тотальному контролі та придушенні. Це має важливе значення для розуміння перспектив післявоєнного розвитку обох країн.
