Даймон назвав ризик для долара, а політика Трампа збільшує ціну помилки
Долар не втратив резервний статус, але бюджетний закон Трампа збільшує дефіцити, а тарифна політика перебудовує глобальні потоки. Для інвесторів попередження Джеймі Даймона — питання про майбутню премію за довіру до американських активів.
Для фінансових ринків резервний статус долара — це не титул і не символічна першість. Це постійний структурний попит на американські активи, насамперед на казначейські папери, глибока доларова ліквідність і можливість США позичати у масштабах, недоступних більшості держав. Саме тому попередження Джеймі Даймона про те, що долар може колись втратити цей статус, варто читати через рішення, які сьогодні змінюють баланс американських фінансів.
Даймон пов’язав майбутнє резервної валюти з двома базовими перевагами США — найсильнішою економікою та найсильнішою армією. У попередніх листах акціонерам JPMorgan він додавав до цього відкриті ринки, верховенство права, надійність держави та систему союзів. Отже, ключовий ризик полягає не в тому, що центробанки одного ранку раптом продадуть усі долари, а в поступовому зростанні ціни недовіри.
За другого терміну Дональда Трампа найвидимішим фінансовим фактором став бюджет. Підписаний ним у липні 2025 року закон Public Law 119-21 продовжив важливі податкові положення, змінив видатки та збільшив фінансування оборони й безпеки. CBO у лютому 2026 року оцінило, що закон підвищує сумарні дефіцити 2026–2035 років приблизно на $4,7 трлн з урахуванням відсотків і макроекономічних ефектів. У тому ж прогнозі борг, що перебуває у руках публіки, зростає з 99% ВВП наприкінці 2025-го до 120% у 2036 році.
Для власника американських облігацій важливе не саме велике число, а його наслідки. CBO очікує, що чисті витрати на відсотки зростуть приблизно з $1 трлн у 2026 році до $2,1 трлн у 2036-му. Чим більше бюджету поглинає обслуговування боргу, тим чутливішою стає система до ставок і до готовності інвесторів продовжувати купувати Treasuries на звичних умовах. Резервний статус дає США величезну перевагу саме тому, що ця готовність поки дуже висока.
Тарифна політика Трампа дає складніший ефект. Вищі мита підвищують доходи бюджету — CBO оцінює їх як фактор, що скорочує дефіцити приблизно на $3 трлн у базовому десятирічному прогнозі. Але водночас агентство бачить негативний вплив тарифів на зростання. У 2026 році адміністрація додатково застосовувала тимчасову 10-відсоткову імпортну надбавку. Даймон не є противником усіх тарифів: він допускає їх у стратегічних секторах і вважає, що вони можуть змусити партнерів переглядати несправедливі практики. Його застереження інше — торговельна політика не повинна руйнувати стабільність і економічний зв’язок із союзниками.
Окремий ризик для фінансової премії США — інституційний. Даймон у січні захищав незалежність ФРС, тоді як адміністрація Трампа посилювала тиск на центральний банк. Верховний суд у червні тимчасово заблокував спробу президента звільнити губернаторку ФРС Лізу Кук. Для ринку облігацій незалежність центробанку важлива не як абстрактна норма, а як гарантія того, що ставки та інфляційні рішення не підпорядковані короткому політичному циклу.
Поки що сценарію втрати доларової першості немає. МВФ показав, що в першому кварталі 2026 року долар становив 57,13% світових валютних резервів, а його частка навіть зросла порівняно з кінцем 2025-го. Білий дім також наполягає, що політика Трампа зміцнює долар, а нові правила для стейблкоїнів створюють додатковий попит на казначейські папери.
Для інвестора суть попередження Даймона в іншому: Трамп узяв на себе обіцянку зберегти резервний статус, але одночасно підняв ставки у грі. Якщо податкові стимули дадуть стійке зростання, тарифи зміцнять промислову базу, а союзницькі та інституційні зв’язки залишаться надійними, доларова перевага може зберегтися. Якщо ж борг, політичний контроль і фрагментація торгівлі підвищать премію за ризик американських активів, тоді наслідок відчує не лише Вашингтон — він пройде через ставки, портфелі й вартість капіталу по всьому світу.
