Accenture обмежила витрати на ШІ, а одну маркетингову посаду замінила одним фахівцем з вищою зарплатою
Авторка розповідає про досвід компанії, яка відмовилася від кількох вакансій маркетологів на користь одного спеціаліста та описує, як змінюється вартість роботи з ШІ-агентами.
Компанії по всьому світу стикаються з несподівано великими рахунками за штучний інтелект і шукають способи їх контролювати. У липні Accenture опублікувала рекомендації для таких компаній: не запроваджувати загальні обмеження на використання ШІ, не просити співробітників користуватися ним менше, а направляти завдання до найдешевшої моделі, яка справляється з роботою. Компанія також зазначила, що майже в кожному розгортанні, яке вона досліджувала, зокрема у себе, менше ніж 10% користувачів і робочих процесів формують основну частину витрат.
Згідно з внутрішнім оголошенням, з 1 жовтня Accenture почала централізовано фінансувати доступ до Claude у розмірі 29 доларів на місяць на кожного працівника, а все понад цю суму мало списуватися на конкретні проєкти. За даними видання 404 Media, яке ознайомилося з оголошенням, раніше деякі співробітники витрачали від 500 до 1000 доларів на місяць, а одному доступ взагалі було відключено. У компанії заперечують, що запровадили жорсткий ліміт на доступ працівників до інструментів ШІ. Водночас фіксовані контракти становлять понад 65% бронювань Accenture, тож витрати на токени безпосередньо впливають на її маржу.
Автори матеріалу стверджують, що правильне питання полягає не в тому, скільки токенів видати кожному працівнику, а в тому, скільки коштує готова робота до застосування ШІ та після нього. Як приклад вони наводять один зі своїх портфельних проєктів: агентству за створення сайту запропонували 60 000 доларів, натомість три співробітники бізнес-команди без досвіду веб-розробки зробили його за три дні. Результат, за їхніми словами, був кращим за пропозицію агентства і коректно працював на комп’ютерах Windows і Mac, iPhone, Android-пристроях і китайських телефонах з HarmonyOS. Агенти також створили версії логотипів у високій роздільній здатності, узгодили маркетингові матеріали і знайшли відгуки клієнтів та нагороди, про які компанія не знала. За токени заплатили кілька сотень доларів.
Другий приклад стосується підготовки презентації для ради директорів щодо компанії, яку планували придбати. Попросивши ШІ лише переформатувати слайди, команда отримала також перевірку фактів, якої не замовляла, і система знайшла кілька суттєвих помилок. Крім того, ШІ вказав, що запропонована ціна занадто висока, і порадив знизити її на 40%. Команда перевірила логіку, знизила ставку і, за її словами, це було правильне рішення.
Цей досвід вплинув і на кадрові рішення. Замість того щоб найняти кількох junior-маркетологів приблизно по 60 000 доларів кожного, компанія взяла одну людину з помітно вищою зарплатою. Ця людина, яка не є технічним спеціалістом, розробляє рекламні матеріали компанії та створює аналітичне програмне забезпечення для порівняння операційних показників клієнтів з галузевими конкурентами. Автори підкреслюють, що йдеться не про швидшу роботу людей, а про зміну можливостей: завдання, які раніше потребували вузького фахівця, дедалі частіше може виконувати той, хто розуміє бізнес-проблему.
Автори також визнають, що це означає втрату робочих місць. Один з них розповідає про друга, графічного дизайнера, якого звільнили разом із двома колегами, коли нові власники вирішили, що ШІ може виконувати роботу графічного відділу. Водночас вони стверджують, що компанія, яка відмовляється від таких інструментів, не рятує ці посади, а згодом втрачає їх разом із власною конкурентоспроможністю.
Чому ж компанії вводять обмеження? За словами авторів, причина в тому, що рахунки виявилися більшими, ніж очікувалося, а мало хто може оцінити, скільки коштує їхня власна робота з ШІ протягом дня. ШІ продають у токенах: один токен приблизно дорівнює трьом чвертям слова, і враховується все, що надсилається системі й повертається від неї. Мільйон токенів, або близько 750 000 слів, коштує від 2 до 8 доларів. Типовий офісний працівник, який ставить 30 запитань на день, витрачає близько 1,3 мільйона токенів на місяць, тобто приблизно 6 доларів. Значні витрати створюють інтенсивні користувачі, які запускають ШІ-агентів: одне завдання може спожити від 50 000 до 500 000 токенів, а найактивніші користувачі у згаданому звіті витрачали близько 12 000 доларів на рік.
Дослідження Jellyfish, яке вимірює, що саме завершують команди розробників, вивчило 12 000 розробників у 200 компаніях. За його даними, серед найменш активних користувачів одне завершене завдання коштувало 28 центів у токенах, а серед найактивніших — 89 доларів. Медіанний розробник витрачав близько 52 доларів на місяць, а розробник на 90-му перцентилі — 691 долар, тобто різниця становила приблизно 7700 доларів на рік за вдвічі більший результат. Дослідження є спостережним, тож воно показує кореляцію, а не причину, але, на думку авторів, напрям висновку очевидний: кожен додатковий токен коштує менше, ніж приносить користі. Водночас, за їхніми словами, рахунок за токени недооцінює справжню вартість впровадження, і підхід до бюджетування має враховувати результат роботи, а не лише кількість використаних токенів.
24
