Контрабанда гуміарабіку фінансує громадянську війну в Судані
Судан, історично найбільший виробник гуміарабіку, через громадянську війну втрачає експортні позиції. За даними експертів, контрабанда цієї сировини фінансує закупівлю зброї парамілітарними угрупованнями, тоді як західні компанії шукають альтернативних постачальників у сусідніх країнах.
Громадянська війна в Судані, яка триває з 2023 року, завдала руйнівного удару по виробництву гуміарабіку — рожевої смоли, що використовується у виробництві широкого спектра товарів: від напоїв Coca-Cola та цукерок M&M's до косметики й ліків. Судан історично був найбільшим світовим виробником цієї сировини, але бойові дії змусили фермерів залишити плантації, а дерева акації, з яких збирають смолу, масово вирубуються.
За оцінками, війна перемістила близько 14 мільйонів людей. Експорт гуміарабіку до США різко скоротився, і західні компанії дедалі частіше звертаються до сусідніх із Суданом країн у пошуках альтернативних джерел постачання. Водночас, за словами експертів, контрабандний гуміарабік продовжує надходити на світові ринки, і виручені кошти, ймовірно, використовуються парамілітарними угрупованнями для закупівлі зброї.
Гуміарабік — ключовий інгредієнт для харчової та фармацевтичної промисловості. Він виступає стабілізатором, емульгатором і загусником, тому його важко замінити без втрати якості продукції. Саме тому попит на нього залишається стабільно високим, а будь-які перебої з постачанням одразу позначаються на собівартості готових товарів.
Війна в Судані створила парадоксальну ситуацію: попри руйнування легального виробництва, тіньовий обіг сировини не припиняється. Контрабандні канали дозволяють уникати міжнародного контролю та санкцій, а отримані кошти живлять конфлікт. Це підриває зусилля західних компаній, які декларують прагнення до етичних ланцюгів постачання, адже відстежити походження смоли стає дедалі складніше.
Для бізнесу це означає зростання репутаційних і регуляторних ризиків. Компанії, що закуповують гуміарабік через посередників у регіоні, можуть ненавмисно підтримувати воєнні угруповання. Водночас перехід на постачальників із сусідніх країн не гарантує прозорості, оскільки частина сировини може мати суданське походження.
Експерти наголошують, що без міжнародного моніторингу та сертифікації походження гуміарабіку тіньовий ринок і надалі фінансуватиме конфлікт. Ситуація ілюструє, як глобальні ланцюги постачання можуть бути вразливими до геополітичних ризиків, а бізнес — мимоволі ставати частиною складної економіки війни.
4
