Аналітик назвав економіку США «G-подібною» через домінування бейбі-бумерів
Ветеран Волл-стріт Ед Ярдені стверджує, що споживчі витрати в США тримаються на багатстві бейбі-бумерів, які володіють майже 90 трильйонами доларів, тоді як молодші покоління потерпають від високих ставок та інфляції.
Аналітик Волл-стріт Ед Ярдені запропонував нове пояснення стійкості американської економіки: замість традиційної моделі «K-подібного» розшарування за доходами він описує «G-подібну економіку», де вирішальну роль відіграє покоління бейбі-бумерів. За його оцінками, люди, народжені між 1946 та 1964 роками, контролюють близько 90 трильйонів доларів чистого багатства, що становить приблизно 52% усіх домогосподарських активів США. Саме вони, а не найбагатші верстви населення, забезпечують основну частину споживчих витрат, які формують близько 70% ВВП країни.
Ярдені, відомий своїми прогнозами щодо фондового ринку, наголошує, що бумери отримали вигоду від десятиліть зростання фінансових ринків і нерухомості. Вони володіють приблизно 54% усіх акцій та взаємних фондів домогосподарств — це майже 30 трильйонів доларів — і 41% житлової нерухомості. Така концентрація активів дозволяє старшому поколінню продовжувати активно витрачати навіть попри високу інфляцію та жорстку монетарну політику Федеральної резервної системи. Натомість високі відсоткові ставки, які стримують молодших американців, для бумерів перетворюються на додаткове джерело доходу: вони тримають близько 3,1 трильйона доларів у фондах грошового ринку, що становить приблизно 60% від загального обсягу таких активів у домогосподарствах.
Ключовим елементом аналізу Ярдені є вплив іпотечних ставок на ринок житла. Багато бумерів або повністю виплатили кредити, або зафіксували надзвичайно низькі ставки роками раніше. Це робить їх нечутливими до подорожчання позик, але водночас стримує від продажу будинків і переїзду в менше житло. Як наслідок, пропозиція на ринку залишається обмеженою, що підштовхує ціни вгору та додатково збагачує старше покоління. «Ця динаміка пояснює, чому високі ставки менше стримують споживчі витрати, ніж очікували багато економістів», — зазначає аналітик. Для значної частини населення ставки є не лише вартістю запозичень, а й джерелом доходу та причиною зростання цін на житло.
Водночас Ярдені звертає увагу на те, що бумери значною мірою захищені від ризиків ринку праці, зокрема від потенційних потрясінь через розвиток штучного інтелекту. Оскільки більшість із них уже на пенсії або наближаються до неї, їхні витрати не залежать від рівня заробітних плат чи умов найму. Це робить їх менш вразливими до економічних циклів, ніж молодші покоління, які змушені покладатися на трудові доходи.
Попри концентрацію багатства, бумери не ізольовані від фінансових проблем своїх дітей. Згідно зі звітом Visa Business and Economic Insights, чверть міленіалів, які володіють житлом, отримали допомогу від батьків із першим внеском і без неї не змогли б придбати нерухомість. Багато представників старшого покоління вирішують передавати частину статків за життя, а не чекати на спадщину. Водночас експерти застерігають, що молодь не повинна розраховувати на значні спадки: за оцінками Visa, бумери передадуть нащадкам лише 36 трильйонів доларів зі своїх 93 трильйонів, враховуючи борги, податки, благодійні внески та витрати на пенсію.
Самі бумери також мають суттєві фінансові зобов’язання, зокрема іпотечні кредити, заборгованість за кредитними картками та автокредитами. Це свідчить про те, що їхня реальна фінансова гнучкість може бути меншою, ніж випливає з узагальнених показників багатства. Тим не менш, саме їхні накопичення та споживча активність, на думку Ярдені, є головним чинником, який досі утримує американську економіку від рецесії.
