Україна завершила перше півріччя 2026 року з дефіцитом державного бюджету на рівні 303,2 млрд гривень, однак таке поліпшення стало можливим передусім завдяки міжнародним грантам. Протягом січня-червня надходження зовнішньої допомоги склали майже 570 млрд гривень, а без цих трансфертів розрахунковий дефіцит сягнув би 876,7 млрд гривень. Економіст Богдан Данилишин наголошує, що бюджетна рівновага залишається значною мірою імпортованою, а не внутрішньою.
Доходи державного бюджету за січень-червень становили близько 2,52 трлн гривень, видатки — 2,83 трлн гривень. Формально результати виглядають сильнішими, ніж за аналогічний період минулого року, однак без урахування міжнародних трансфертів приріст доходів становив би лише 18,3%. Левова частка бюджетної стабільності, зазначає економіст, забезпечується іноземними грантами та кредитами, а не зростанням внутрішніх надходжень. У Міністерстві фінансів України попереджають, що несвоєчасне надходження зовнішньої допомоги може ускладнити фінансування дефіциту та відновлення інфраструктури.
Структура видатків відображає реалії воєнного часу: близько семи з кожних десяти гривень спрямовується на оборону, безпеку, громадський порядок і судову владу. Це неминучий пріоритет держави, що воює, однак він звужує ресурс для відновлення енергетики та інфраструктури, розвитку соціальної сфери. Після ухвалених у червні змін до бюджету річний ресурс сектору безпеки й оборони збільшено до 4,367 трлн гривень, тож тиск на скарбницю у другому півріччі зростатиме. Водночас динаміка капітальних видатків залишається майже нульовою: відкладені сьогодні ремонти означатимуть значно більші бюджетні потреби завтра.
Державний і гарантований державою борг на кінець червня досяг 9,49 трлн гривень. Понад 75% цієї суми становлять зовнішні зобов'язання, а близько 80% боргу номіновано в іноземних валютах або спеціальних правах запозичення.
Така структура робить гривневу вартість зобов'язань чутливою до курсових коливань і політичних рішень міжнародних партнерів. Водночас портфель має пільгову структуру: 66,4% припадає на кредити міжнародних партнерів, а середньозважена відсоткова ставка становить 4,43%, що пом'якшує вартість обслуговування боргу.
Ринок внутрішніх державних запозичень покриває лише обмежену частину потреб. Станом на 1 серпня 2026 року залучення через облігації внутрішньої державної позики майже дорівнювали погашенням, тому чисте внутрішнє фінансування залишається незначним. Це означає, що без стабільного зовнішнього ресурсу покривати дефіцит буде дедалі складніше.
Навіть за масштабної бюджетної підтримки економічна база зростає повільно. Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання ВВП України у 2026 році на 1,0–1,6%, Національний банк — на 1,8%. Потреби у відновленні та реконструкції, за підрахунками уряду, вже оцінюються у 587,7 млрд доларів, хоча цей показник не можна напряму порівнювати з поточними бюджетними трансфертами. «Ніхто, крім нас самих, нам не допоможе», — зазначає Данилишин.
Головний ризик для української економіки, за оцінкою економіста, полягає не в одномоментній неплатоспроможності, а в тривалій залежності від грантів, пільгових кредитів і воєнного попиту за слабкої приватної інвестиційної активності. Щоб уникнути такої пастки, бюджетна стратегія має поєднати гарантоване багаторічне зовнішнє фінансування, детінізацію економіки, ефективніше податкове адміністрування, захист продуктивних капітальних видатків і розвиток довшого внутрішнього ринку ОВДП. Без таких кроків економіка ризикує залишитися залежною від грантової підтримки та воєнного попиту.
Без цих системних змін нинішня стабільність залишатиметься «дорогою паузою», а не основою для відновлення. Скорочення залежності від зовнішніх донорів потребує зосередженої роботи над зміцненням власної дохідної бази та створенням умов для стійкого економічного зростання.
