21 липня 1992 року сторожовий корабель СКР-112 здійснив безпрецедентний перехід з кримського Донузлаву до Одеси, піднявши державний прапор України та ставши першим бойовим кораблем Військово-Морських сил незалежної України. Цей сміливий крок, який відбувся в умовах жорсткого переслідування з боку російського Чорноморського флоту, став символом боротьби за морську незалежність, однак через кілька років корабель було списано та розібрано на металобрухт.
Після розпаду СРСР статус Чорноморського флоту залишався невизначеним. Формально він вважався флотом Співдружності Незалежних Держав, але фактичне командування та ухвалення рішень здійснювалися з Москви. У січні 1992 року екіпажі кількох кораблів, зокрема 17-ї бригади охорони водного району в Донузлаві, склали присягу на вірність Україні. Серед них був і СКР-112, який ще з кінця 1960-х років виконував завдання у складі флоту.
Це викликало жорстку реакцію російського командування. Офіцерів, які присягнули Україні, піддавали тиску: затримували присвоєння звань, викреслювали зі списків на житло, принижували, а деяких знімали з посад. Моряки буквально тікали з кораблів і зверталися до щойно створеної організаційної групи Військово-Морських сил України. Українське Міністерство оборони в той час займало пасивну позицію, сподіваючись на переговори.
Саме в цій атмосфері дозріло рішення діяти. Ввечері 20 липня в квартирі капітана 2-го рангу Миколи Жибарєва, колишнього начальника штабу бригади, якого вже усунули за проукраїнську позицію, зібралися командири. Був присутній і представник організаційної групи ВМС капітан 3-го рангу Мирослав Мамчак. План був простий: вранці вивести СКР-112.
О 8:15 21 липня корабель із 80 членами екіпажу отримав дозвіл вийти на «навчання». На борт зайшли Жибарєв, капітан 3-го рангу Олег Шитиков і капітан-лейтенант Василь Горобець. Коли корабель відійшов від причалу, Жибарєв, як старший за званням, оголосив, що бере командування на себе. Командир корабля Сергій Настенко виконав наказ. О 8:56 сигнальник старшина 2-ї статті Анатолій Палашов підняв синьо-жовтий прапор.
Одразу за СКР-112 почалася погоня. Першими кинулися малий десантний корабель на повітряній подушці МДК-184 і малий протичовновий корабель МПК-93. Потім підключилися сторожовик «Разительний» і ракетний катер Р-260. З повітря підняли два гідролітаки Бе-12, які імітували торпедні атаки. Командир МДК-184 отримав прямий наказ зупинити корабель «будь-якою ціною» і дав кілька черг з 30-мм установки АК-230 попереду курсу СКР-112. Однак Жибарєв спокійно відповів по радіо: «Я йду під Державним прапором України в її територіальних водах і прямую в український порт Одеса. На провокації відповідати не буду, але готовий себе захищати».
З боку України назустріч вийшли прикордонні кораблі та винищувач Су-27. Українські диспетчери заблокували зліт частини російської авіації. Переговори на найвищому рівні за участю командувача ВМС контр-адмірала Бориса Кожина, міністра оборони Костянтина Морозова та командувача Одеського військового округу Віталія Радецького змусили російське командування припинити переслідування. О 18:50 СКР-112 пришвартувався в Одесі, де його зустріли як героїв.
Корабель отримав бортовий номер U-132 і став першим бойовим кораблем ВМС України. Екіпаж пропонував назвати його «Отаман Сидір Білий» на честь козацького отамана, відомого морськими походами, але командування відмовило через поганий технічний стан. Командир СКР-112 Сергій Настенко згодом став командиром флагмана «Гетьман Сагайдачний» і дослужився до капітана 1-го рангу. Однак сам корабель-герой довго не протримався: уже в 1993 році його вивели зі складу флоту, а влітку 1996-го за розпорядженням Міністерства оборони СКР-112 розрізали на металобрухт у Севастополі.
Громадські організації, зокрема «Просвіта» та Спілка офіцерів України, вимагали зберегти корабель як музейний експонат і доставити до Києва, адже він був першим символом відродженого українського флоту. Однак влада проігнорувала ці вимоги. Цей інцидент прискорив політичні домовленості: уже в серпні 1992 року президенти Борис Єльцин і Леонід Кравчук підписали Ялтинську угоду про принципи поділу Чорноморського флоту.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни з Росією, історія СКР-112 звучить особливо актуально. Вона нагадує про те, що патріотизм екіпажу виявився незручним для тодішньої влади та політичної кон’юнктури, а також про важливість оборони та збереження символів державності в неспокійні часи.
