Президент України Володимир Зеленський звільнив міністра оборони Михайла Федорова, який обіймав посаду з 14 січня 2026 року. Рішення було ухвалене на тлі невиконання трьох ключових завдань, поставлених главою держави, а також через системний конфлікт між Міністерством оборони та військовим командуванням на чолі з Олександром Сирським. За даними джерел, постійне протистояння між відомством та Генштабом стало вирішальним фактором для кадрового рішення.
30 січня 2026 року Зеленський публічно визначив три основні пріоритети для нового міністра: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально діючої контрактної моделі армії. Питання дронів, технологічного заміщення артилерії та зниження переплат були згадані окремо, але не як головні завдання. Аналіз виконання цих завдань свідчить, що жодне з них не було завершене. Небо залишилося не повністю закритим, хоча Міноборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів та крилатих ракет. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) на момент звільнення залишалася на стадії розробки, а автоматизація продовження близько 90% відстрочок через «Резерв+» не вирішила системних проблем. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.
Замість виконання поставлених завдань Федоров зосередився на технологічних проєктах та оборонних закупівлях. В опублікованому 15 липня підсумковому звіті з 22 пунктів більшість стосувалася дронів, роботизованих комплексів, системи Brave1 Market, закупівель техніки, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм та штучного інтелекту. Лише один пункт був присвячений трансформації умов служби та контрактам. Проблема ТЦК та «бусифікації» у переліку досягнень взагалі не згадувалася. Крім того, Федоров повідомив, що, отримавши Міноборони без необхідного бюджету, команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення, на дрони та технології. Це викликало питання щодо правових підстав такого перерозподілу та потребує окремої фінансової перевірки.
Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного під керівництвом Федорова, є значним. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Інфраструктура, що поєднує дані про бойову ефективність, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та централізовані закупівлі, потребує обов'язкового аудиту алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників та розподілу державних коштів. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить перевірку необхідною.
Окремим питанням стало привласнення Федоровим політичного капіталу загальносистемних військових операцій. У підсумковому звіті команда міністра включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою та рекордні результати дронових підрозділів. Однак такі результати є продуктом роботи Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів, а не одного міністра. Для визначення межі між законною звітністю про створену інфраструктуру та персональним присвоєнням результатів військових операцій необхідні коментарі Генштабу та командувачів.
Конфлікт із військовим керівництвом став ключовим чинником звільнення. 16 липня Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився, після чого, за словами самого міністра, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Це була не особиста неприязнь, а підтверджена боротьба за напрям військової політики та кадровий контроль. Управлінський вибір президента полягав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією. За даними джерел, постійний конфлікт Міноборони та військового командування став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді.
Після звільнення Федоров розпочав активну медійну кампанію. 15 липня він опублікував великий звіт із 22 пунктів, який набрав мільйони переглядів, а також окремий текст про невиконані завдання та відеоролик. Це свідчить про спробу зберегти публічний вплив та мобілізувати підтримку після кадрової поразки. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможе новий міністр оборони виконати нереалізовані завдання та налагодити ефективну взаємодію з військовим командуванням.
